Тому що так звана «перевірка» перед шлюбом (тобто чи підходите ви одне одному фізично, чи маєте психологічну сумісність) в основі своїй є брехнею. Вас насправді зовсім не хвилює, чи підходите ви одне одному, ви тільки прагнете знайти «розумний» привід почати співжиття якнайскоріше, адже, мовляв, «кота в мішку не купують».

А що скажете про таку ситуацію? Двоє людей стверджували, що дуже кохають одне одного, а після «перевірки» дійшли висновку, що вони не пара. Як тоді бути з їхнім коханням? Хіба людину кохають за щось?

Тому що поширеною є думка, що любов (але швидше за все – це захоплення іншою людиною) дає людям право переспати одне з одним, хоча насправді це є повною нісенітницею. Адже істинна любов не дає прав! Вона зобов’язує до відповідальності за іншу людину!

Тому що статеве життя до шлюбу, урешті-решт, викликає відчуття скоєного нечесного вчинку, відчуття зривання забороненого плоду. Навчившись чинити нечесно до шлюбу, ви будете кривдити одне одного і в подружньому житті. Анкетування серед розлучених подружніх пар показує, що статеве життя більшості з них розпочиналося до шлюбу.

Тому що статеве життя до шлюбу робить вас егоїстами, які цікавляться тільки собою, для яких задоволення сексуальних потреб – мета, вища за всі інші. Ви навчитеся бачити в сексуальності – своїй і партнера – привабливу іграшку, спосіб втамувати забаганку. Як наслідок, – що й спостерігається в житті, – у шлюб вступають люди незрілі, чужі одне одному, часом тільки для того, щоб дитина мала батька.

Знайомство, симпатія чи дружба не дають вам ніяких прав на іншу людину. Ви не маєте прав на її тіло. Право на кожну людину має тільки Бог, наш Творець.

Чи пішли б ви на сповідь до семінариста? Напевно, ні. Ви б здивувалися і сказали: «Він ще не може сповідати, бо ще не є священиком». Бачите! Так само й хлопець із дівчиною: вони ще не вступили у шлюб, тому не можуть брати на себе таку відповідальність.

Уявіть собі чоловіка, який дві години грав у футбол і дуже спітнів. І ось він став на протязі роздягнутий, перед відчиненим вікном, і говорить: «Нічого зі мною не станеться!» Хоч як сильно він хотів би залишитися здоровим, однак протяг сильніший це його бажання і завдасть йому шкоди.

Не приховую: цнотливість – це величезна праця, але варто за неї взятися. Коли ви дійдете до вівтаря, зберігши невинність, то будете сповнені радості.

А своїм дітям, якщо вони почнуть і вас розпитувати про те, як воно було до шлюбу, зможете завжди прямо подивитися у вічі…

Бр. Мечислав Хмель SChr, журнал «Любіть одне одного!»