Усі знають, що існують хвороби, які передаються статевим шляхом. Тому будь-які статеві стосунки мають ризик інфікування… (може він/вона для тебе і єдиний, але чи і ти для нього/неї???... а скільки їх було до тебе???...). Слід відзначити, що використання презервативів, хоч і зменшує ризик інфікування, але не убезпечує від нього! Тому, як то кажуть, безпечний секс - це секс у водолазному костюмі… ;-)
Можуть сказати, що і в шлюбі немеє гарантій (вірність – складна штука)… і це правда, але принаймні їх є більше ніж без нього… Дослідження підтверджують, що відстрочення віку початку статевого життя значно знижує ризик інфікування ВІЛ (особливо для дівчат)…
Дошлюбні статеві стосунки - це також ризик безплідності через аборти та/або користування гормональними засобами...
Кажуть багато хворіб через статеву стриманість… хм… але ж ще більше через нестриманість!!!
Аргумент «природність»
Кажуть, що статевий потяг, як і спрага, є природнім і його слід задовільняти… Але ж чим тоді людина відрізняється від тварини??? Тоді статеві стосунки то лише інстинкт? А де ж любов? Якби хтось після того як поїв, навмисне звільняв свій шлунок від їжі, мотивуючи це тим, що не голодний, а лишень хотів отримати задоволення від споживання їжі, ти б назвав таку поведінку природньою? Чим і чим відрізняється той, хто займається сексом лише заради задоволення, втікаючи від природнього аспекту статевих стосунків – відтворення? Людина відрізняється від тварини тим, що може володіти своїми бажаннями, володіти собою і нести відповідальність за свої дії. І чим більшою є ця спроможність, тим більше ми є людьми – розумними і свобідними істотами, які не є рабами своїх бажань, а добрими і відповідальними господарями свого життя.
Аргумент «Любов»
«Ми любимо один одного і в цих стосунках виявляємо любов». Але ж коли ці стосунки існують, то важко сказати що саме він/вона більше любить - тебе чи задоволення, яке ти даєш можливість отримати…
Наявність статевої близькості чомусь створює ОМАНЛИВЕ почуття близькості духовної....
А якщо через 5-10 років ти з якихось причин (травми, хвороби..) вже не зможеш так «вдовольняти» його/її, то тоді що? – гуд бай?... бо це для нього/неї важливіше ніж ти.
Час зустрічання є для глибшого пізнання один одного, а статеві стосунки (які все ж є більш зовнішні, фізичні) часто заважають глибше пізнати один одного як людину…
При дошлюбних статевих стосунках існує ризик, що прийдеться (через вагітність ) пов’язати своє життя з людиною, яка може і не є найкращим варіантом, а тому втратити отой "супер приз"...
Чекати варто не через заборону, а до моменту, коли готовий прийняти рішення - бути разом і в біді, і в радості; і тоді коли є почуття, і коли вони "сплять"; і коли важко бути... Чекати поки ваші стосунки дозріють до готовності взяти відповідальність один за одного. І шлюб, заснований на любові, є зовнішньою ознакою цієї відповідальності.
Якщо він/вона справді любить тебе, то почекає до шлюбу, а якщо ні – то для чого вам бути разом… - СПРАЖНЯ ЛЮБОВ ЧЕКАЄ!
Стримуючись до шлюбу я (і моя "половинка") тим самим тренуємось бути вірними один одному вже у шлюбі. Якщо я не можу (і не навчусь) стримуватись зараз, то чи зможу стриматись колись у подружжі (у відрядженні чи після перемовки з жінкою чи з причин якоїсь хвороби )...
Важливо пам’ятати, що любов невіддільна від відповідальності, відповідальності за себе, своє життя і життя інших… А де ж ця відповідальність в дошлюбних стосунках???!
Якщо вагітність, - то шлюб? Але ж хіба дитина має бути причиною шлюбу, а не взаємна любов?
А може твоєю «половиною» мав бути хтось інший, кращий…? А як він скаже па-па?...То аборт (вбивство)? Або чому дитина має рости без батька/матері? Де відповідальність перед нею? А такі вислови хлопців, думаю, будуть дуже вагомими аргументами для дівчат: "Обіцяти не значить одружуватись." "Не бігай за маршрутками і дівками- наступна завжди буде." "Дівчина не горобець: залетить - не прогодуєш..." ...ось вам і "любов", дівчата...
Ну а тепер до "релігійних" аргументів...
Прикро, що часто ми кажемо "то гріх, бо так кажуть...", але самі не розуміємо, що таке гріх і в чому гріховність даних вчинків... Отож "гріх" - це свідоме і добровільне поруження Божої заповіді у чомусь серйозному... А образно пояснити в чому полягає гріх можна на прикладі Адама і Єви. Їх гріх (так званий "первородний") полягав не просто в тому, що вони порушили Божу заповідь не споживати плодів з дерева Пізнання, а в тому, що захотіли самі бути "як боги" - стати повновласними господарями свого життя і не потребувати Бога. Скажемо так - "виставити" Його за двері своєї хати... Що ж відбувається з віруючими людьми, які мають дошлюбні стосунки? Вони цим самим немов кажуть Богові: "знаєш, нам без тебе добре... Не заважай... Ми самі хочемо бути господарями свого життя..." і прикріплюють цей надпис на дверях тієї кімнати де все відбувається ...
І з яким лицем, через рік-два, ці ж молоді люди збираються прийти до церкви, щоб повінчатися, взяти шлюб, тобто щоб сказати Богові: "Ти - наш Господь, Ти благослови нас на спільне життя...Ти нас підтримай і дай благодать, щом ми могли перейти через усі труднощі..." якби з нами наші діти поступили так, як ми поступаємо з Богом?... Є ще один аспект "гріха". Оскільки кожна особа - "Божий образ і Божа подоба", то в цих стосунках ми принижуємо Бога дозволяючи використовувати себе, або використовуючи інших, як "засіб" (предмет) для отримання задоволення.
Ось лише два з багатьох слів Біблії, що присвячені цій проблемі:
"Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувались між вами" (Еф. 5,3). «Шлюб у всіх хай буде в пошані, і ложе хай буде непорочне; розпусників же і перелюбців Бог судитиме» (Євр. 13,4). Слово Боже наводить тут дві категорії людей, учинки яких не дотримуються святості статевого співжиття: розпусники та перелюбці. Значення слова «перелюб» зрозуміле - це статеві стосунки поза шлюбом. Розпуста (блуд, грецьке pornos) означає дошлюбні статеві стосунки, що б'ють по святості майбутнього шлюбу.
Часто молоді люди вибирають петинг*, як спосіб досягнення статевого задоволення, оскільки він забезпечує збереження анатомічної невинності дівчини до вступу в шлюб, та є способом оберігання від вагітності і профілактики венеричних захворювань. Але такий спосіб поведінки є морально злим та не дозволеним з погляду Церкви, оскільки статеве задоволення згідно з Божим задумом є призначене лише для шлюбу. Також в цих стосунках ми принижуємо Бога дозволяючи використовувати себе, або використовуючи інших, як "засіб" (предмет) для отримання задоволення. Тому такі дії є серйозним проявом нестриманостіта гріхом проти чистоти і повинні бути виявлені в Сповіді.
*Петинг (від англ. petting — «ласкання тварин») - навмисна стимуляція та збудженням ерогенних зон в умовах двостороннього сексуального контакту, що виключає безпосереднє єднання геніталій та, як правило, веде до викликання оргазму. Може бути поверхневим (подразнення ерогенних зон, зазвичай оголених, а геніталій - тільки через одяг) або глибоким (включаючи взаємну маструбацію - подразнення оголених геніталій та оральні статеві стосунки).
На завершення пропоную відповісти на таке питання:
«Ось ти це робиш… І навіть кажеш що в тому немає нічого поганого… Через 15-20 років ти матимеш своїх дітей. Скажи, чи ти хотів/хотіла б щоб це відбувалось з твоєю дитиною?»
Отож "бути чи не бути" - вічне питання, на яке кожному слід дати особисту відповідь... І всі наведені аргументи є для того, щоб ми усвідомлювали, яку відповідальність беремо на себе разом з прийняттям рішення ... І ще одне… Справа не в тому чи багатьом вдається цілковито (без падінь) стриматись до шлюбу, справа в тому чи ми розуміємо, що цього слід прагнути і чи робимо відповідні зусилля…
Навіть, якщо хтось вже не один раз впав, ніколи не пізно, щоб піднятися і почати все наново. Господь Бог має для кожного чудовий план і каже: «Де збільшився гріх, там зарясніла благодать.» (Рим 5,20) Він додасть сил, щоб кожен міг не падати духом та зберігати чистоту свого серця.
Згідна, що молодим потрібно зберігати дошлюбну чистоту, і буду виховувати в такому дусі свою доньку. Але на своєму "гіркому" досвіді переконалася, що дошлюбна чистота не є запорукою щасливого подружжя. Берегти квітку чистоту для "єдиного, Богом даного", а потім той "єдиний" потопче цвіт брудними чоботами, ще і назве на букву с... Така моя правда... Добре, що навчилась прощати і не плакати...
відповідь: так, погоджуся... але так само успішне та старанне навчання не є гарантією успішної карєри, а старанне виконування правил дорожнього руху не гарантує, що з тобою не трапиться дорожнього випадку... то чи тому не вчитись і не виконувати правила?
Якось подруга попросила написати невеличке свідчення про наше сімейне життя для "Католицького вісника". я довго не могла зібратися з думками, знайти час, але одного дня під кінець березня обставини склалися сприятливо і я таки написала це:
Одна моя знайома, розповідаючи про проблеми з чоловіками, зачепила тему гороскопів. Стандартний підхід: той їй не підходить, бо він такого-то знаку, інший навпаки – просто мрія, бо народився потрібного числа, і в неї з ним велика «сумісність». Досхочу наговорившись про свої любовні справи, вона запитала, хто ж за знаками зодіаку ми з Данилом, моїм тоді ще нареченим. І коли я відповіла, що не вірю у вплив гороскопів на життя людини, вона багатозначно закотила очі й промовила: «Ах так, звичайно, вам же Церква забороняє у це вірити!», і швидко змінила тему, коли я почала пояснювати, що заборона тут ні до чого.
На жаль, це був не перший і не останній раз, коли стиль нашого життя сприймався довколишніми як чудернацьке наслідування точних вказівок Церкви, під смертельним страхом їх порушення. Відколи ми з Данилом почали зустрічатися, нас часто запитували, коли весілля. Наша чітка відповідь, що не менш ніж за два роки, більшість дуже смішила. Нам іронічно підморгували і, посміхаючись, застерігали: «Не можна бути такими впевненими, може дещо статися, і ви одружитеся раніше». Замість залишати співрозмовникам ще більше простору для фантазій, ми висловлювалися прямо. «Дечого» статися не могло, бо ми дотримуємося дошлюбної чистоти. На це вже були зовсім різні реакції. Захоплення, недовіра, сарказм, висміювання…
Згадуючи зараз ті рішення, розумію, що інакше не могло бути. Не могло бути випадкових спокус і втрачання голови. Коли ти не просто живеш так, бо тобі щось заборонили Церква, мама чи ще хтось, а віриш у те, що робиш, і розумієш, чому робиш – тоді легко дотримуватися обраного шляху. Я недаремно навела спочатку реакцію інших людей, бо часто саме від неї багато залежить. Суспільство на кожному кроці суперечить тому, чого нас навчає Господь, і в таких обставинах легко збитися на манівці, сприйняти вчення Христа як щось старомодне й неактуальне. Стикалися ми і з іншими ситуаціями: коли практикуючі християни щиро дивувалися, що Церква досі забороняє дошлюбне статеве життя, застосування контрацепції, штучне запліднення. І, думаю, якби ми жили тільки писаними заборонами, не вникаючи в суть, то не раз би піддалися бажанню отримати швидку особисту насолоду без огляду на іншу особу.
На щастя, нам із Данилом Бог дав розуміння своїх «заборон». Вступаючи в шлюб, ми знали, що, дотримуючись вчення Церкви щодо статевого життя, отримуємо чудовий інструмент ощасливлення одне одного і досягнення сімейної повноти. Проте і самого знання виявилося замало. Для того, щоби глибше зрозуміти, треба було все це пережити. Бо на кожному етапі стосунків є безліч страхів і невпевненості, надто стосовно статевого життя. З усіх сторін звучить: а як ви можете знати, що підходите одне одному, а раптом хтось із вас виявиться нездатним до сексуального життя, а що ви будете робити, якщо буде третя, п’ята, десята вагітність або, навпаки, не зможеш завагітніти? І як відповідь на ці страхи й сумніви, Бог дав нам свої вказівки, ніби постійно повторюючи: «Не бійтеся!» Він не каже, що буде легко та безтурботно, Він запевняє, що в усі часи є поруч.
І тепер ми з власного досвіду знаємо, наскільки прекрасним є перше дарування себе під час шлюбної ночі. Чудовішою за це може бути тільки наша щоденна відкритість одного перед одним, відкритість на задум Бога щодо нашої сім’ї.
Я зустрічаюсь із дівчиною 11 років, ми свято дотримуємось приписів чистоти, не дозволяємо собі нічого скверного (лише поцілунки в щічку). Моя проблема полягає в тому, що я перестав сприймати свою дівчину як обєкт бажань, вона тепер для мене як сестра... Що робити? Це нормально?
відповідь: не хочу судити про "нормальність" чи не нормальність... те що у ваших стосунках є чистота і взаємоповага - це добре. воднораз досвід та наукові дослідження показують, що оптимальним для прийняття рішення про одруження є час зустрічання 2-3 роки... статевий аспект в стосунках є важливим і якщо у вас його немає, то може поставати питання чи справді вам слід одружуватись....
Молитва про одруження О Всемилостивий Господи! Я знаю, що щастя моє залежить від того , чи любитиму Тебе всією душею і всім серцем моїм та виконуватиму у всьому святу Твою волю. Керуй же Сам, о Боже мій, душею моєю і наповнюй серце моє. Я хочу догоджати Тобі єдиному, бо Ти Творець і Бог мій. Охорони мене від гордості і самолюбства, нехай прикрашають мене розважливість, скромність і доброчесність. Лінощі осоружні Тобі й пророджують гріхи, тож подай мені бажання працювати і благослови труди мої. Оскільки закон Твій святий велить людям доброчесно жити в подружжі, то приведи мене мене, Отче Святий, до цього благословенного та освяченого Тобою стану, не для догоджання бажанням моїм, а для виконання призначення Твого, бо Ти Сам сказав: «Не добре чоловікові бути одному», - і сотворив йому жінку, як помічницю, благословив їх рости, множитися і населяти землю. Вислухай смиренну молитву мою, з глибини серця Тобі принесену. Даруй мені подруга чесного і побожного, щоб ми в любові і згоді прославляли Тебе, милосердного Бога – Отця, Сина, і Святого Духа і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь
Молитва за кохану людину Отче, Боже наш! Знаю і вірю, що Ти любиш мене і тому довіряю Тобі все, що маю найдорогоціннішого, мій скарб – кохану людину. Ти любиш більше, ніж я можу полюбити. Довіряю її Твоїй любові. Огорни її Своєю опікою та оберігай від усякого зла. Нехай Твій ангел її охороняє і береже. Даруй їй здоров’я та мудрість, наповни радістю і миром. Нехай оточує її доброзичливість людей, нехай на своїй дорозі зустрічає посмішку й прихильність. Боже, Твоєму промислу віддаю нас і цю любов, яка розквітла у наших серцях. І якщо на те Твоя свята воля, допровадь нас щасливо до шлюбу й допоможи побудувати родинний дім, в якому Ти мешкатимеш з нами. Ти піклуєшся про польові лілеї. Небесне птаство, уповаємо на Тебе. Нехай над нами і в нас виконується Твоя свята воля. Пресвята Богородице, Мати чистої любові, молися за нас. Амінь
Отче, а доподружня чистота і стриманість включає в себе лише статевий акт? Чи можливо також мається на увазі сильні обійми,поцілунки...
відповідь: хм... я б все-таки розрізняв рівень вияву почуттів у формі поцілунків та обіймів і рівень петингу... Петинг є морально злим вчинком, проявом нестриманості та гріхом проти чистоти, але: - певні обставини для конкретної особи, можуть суб'єктивно дещо зменшувати важкість цього гріха. - цей гріх є серйознішим, коли він трапляється часто є глибоким та спрямований на отримання статевого задоволення (оргазму). - гріх петингу очевидно є проявом нестриманості до шлюбу, але меншою (особливо при певних "полегчуючих" обставинах) мірою ніж статевий акт з жінкою/чоловіком (тяжкість проявляється зокрема в тому чи є лиш доторки чи при цьому відбувається стимуляція/доведення до оргазму партнерів чи ні).
Слід відзначити, що багато людей через страх та сором "забувають" відкрити цей гріх на Сповіді... і це стає початком ланцюга поганих ("святотатських") Сповідей. Тому слід бути відважними, не боятися і не соромитись - Господь хоче і може допомогти нам, але "що не відкрито - те не зцілено". І головне - важливим є не просто сам факт абсолютної стриманості, а те чи ми усвідомлюємо як повинно бути (що НОРМОЮ є стриманість!) і чи докладаємо зусиль і старань, щоб так жити (хоч може це і не завжди вдається)!
"що стосується мене, то мої батьки і друзі, кардинально протилежного бачення на питання, яке мене хвилює." - як саме бачуть це батьки? що вони кажуть? що кажуть друзі?
"звичайно, що я їх не підтримую, тільки ж чому їм так добре і вони щасливі?" - от саме, чому ти їх не підтримуєш, ми дізнаємось з першого питання. Думаю бувають миті коли ти теж дуже щасливий, якщо мова йде про вимірювання "отого щастя і тої доброти".
" а з мене тільки насміхаються?" - тут важливо розуміти, чи в дійсноті з тебе посміхаються і тим самим ти відрізняєшся від інших чи ти тільки думаєш що тебе ніхто не розуміє і ти виглядаєш смішним.
В наш час дійсно багато чого неактуально, наприклад читання книжок, молодь в інтернеті задовільняється кількома рядками, діалогами в кілька слів, де не потрібно будувати речення, дотримуватись якоїсь стилістики, якихось правил, намагань передати - описати щось. Те саме і в житті, ніби і прогрес на дворі але від того окрема людина тіки в програші. Ніхто не каже що батьки чи друзі є немудрими, чи вони є невіруючими або не хочуть зрозуміти тебе і ті елементарні речі які ти намагаєшся їм донести, проте, не забувай, що дійова особа тут є ти, важко на початках, коли ти залежний від батьків і від оточення друзів, коли ж ти подрослішаєш, станеш трохи сильнішим, врешті вийдеш з того оточення то почнеш нове життя, там будуть тільки ти і Бог, твоя сім"я.
Наразі, в наш час, в нашій країні, в нашому суспільстві, людина може допомогти собі тільки словом, та й те набридло їй, бо чути тіки обіцянки. Але так воно є! Якщо позбудемось думки, слова, ідеї, віри тоді остаточно втратимо все. Більшість обрало щось інше, оте "їм так добре і вони щасливі". Це їхній вибір, можливо колись ти обереш теж саме, наразі ти залишаєшся собою, з Богом. Колись ти можливо будеш сміятися з інших і казати що ти думав їхніми думками.
Сприймай це все простіше, усім нелегко, це твій шлях який ти мусиш пройти. Ми теж такі як ти, крокуємо і шукаємо відповіді, нате ми тут і зібрались.
підсумовуючи, відповідь на ці питання ти отримаєш років так через 10, коли будеш старшою людиною, до якої будуть звертатися на "Ви". А поки, живи всім тим що маєш, тільки ти сам можеш себе змінити, колись ти згадаєш свої думки і зробиш певні висновки. Твої батьки, можливо і невзмозі зрозуміти тебе, бо невзомзі зрозуміти себе, колись вони зробили свій вибір, чи шкодують вони про це? Можливо саме віра виховує оте розуміння?
головне питання: "чому не можна жити, ночувати разом? "
ми даємо тобі поради як оберегти себе, як зробити правильний вибір. Але чи не час тобі обрати саме ту, з якою ти збираєшся прожити все життя? Чи не задумувався ти що власне пора визначитися? Мова йшли про те чому не можна, але чому ти не хочеш взяти шлюб, не жити законно з дружиною? Можливо причини зовсім у іншому? Або як такої взагалі немає.
не забивай голову дурними питаннями :) "через 10 років, коли я постарію" - щось мало ти собі даєш, всього 10 років) Ти вважаєш, що зараз твоя релігійна позиція заважає твоєму щастю? Ти не почуваєшся щасливим, бо не можеш собі дозволити жити з дівчиною? Людина в Бозі не повинна почуватися нещасливою) спробуй зрзуміти, що саме тебе бентежить - те, що ти хочеш, але не можеш собі дозволити, чи те, що " вони зробили неправильний вибір і все ж, у них все добре"? тут немає првильного/неправильного вибору, є позиція і її розуміння. Світ ніколи не був чорно-білим і далеко не завжди людям, які не жили згідно Божій волі було погано, скоріше навпаки. Ти завжди приносиш якусь жертву, будучи з Богом. Але отримуєш значно більше.
що стосується мене, то мої батьки і друзі, кардинально протилежного бачення на питання, яке мене хвилює. звичайно, що я їх не підтримую, тільки ж чому їм так добре і вони щасливі? чому вони зробили неправильний вибір і все ж, у них все добре? чому, я ходжу в церкву, молюся, стараюся висловлювати вголос свою думку їм, щодо того, як правильно треба поступати, а з мене тільки насміхаються? ніби я свідок єгови, я смішний і наївний, в наш час це вже неактуально - ха-ха. але мене це не хвилює. може через 10 років, коли я постарію, я фізично вже не "зможу" і може мені буде більше хотітися дивитися телевізор, ніж подружній обов"язок?..
