Про преподобного Мойсея Угрина

Побачила його жона одна з-поміж знатних, красива та юна, що мала вдосталь багатства й велику владу. І та, взявши до серця вроду побаченого бранця, була вражена в серце жагою, бо захотіла цього юнака. І почала спокусливими словами умовляти його, мовлячи: "О, чоловіче! Дарма такі муки приймаєш. Маючи розум, ним би можна звільнитися від цих кайданів та страждань". Каже до неї Мойсей: "Бог так зволив". Жона ж до нього: "Якщо мені покоришся, я тебе вибавлю й знатним зроблю в усій Ляській землі, і пануватимеш наді мною й усією землею моєю". Зрозумів же блаженний бажання її гидотне, та й каже до неї: "То який муж, взявши жону й покорившись їй, добре зробив? Адам, коли першоствореній жоні покорився, із раю вигнаний був. Самсон, силою усіх переважаючи, і воїнів перемігши, наостанок жоною був відданий іноплеменним. І Соломон, премудрості глибину взнавши, жоні підкорившись, ідолам поклонився. Й Ірод, великі перемоги здійснивши, пізніше рабом став жінки, та Іоану Предтечі голову відсік. То як я, вільним бувши, зроблю себе рабом жінки, якої від народження не спізнав?" Вона ж каже: "Я тебе викуплю й знатним зроблю, і паном всього дому мого зроблю, і за чоловіка тебе мати собі хочу, лиш і ти волю мою вдовольни й жагу душі моєї втіш. І дай мені добро'тами твоїми насолодитися. Вдовольнюся, бездумно згублена, твоєю любов'ю, аби сердечне полум'я, яке палить мене, вгасло - не можу бо стерпіти краси твоєї. Я ж радість отримаю від здійснення бажань моїх, і спочину від пристрасті, й ти насолодишся моїм добром, і паном усього майна мого будеш, та спадкоємцем моєї влади, і зверхником боярам станеш".

Блаженний же Мойсей каже до неї: "Добре знаєш, що не сотворю волі твоєї, ні влади твоєї, ні багатства не хочу, але ліпшою від усього цього є чистота душевна, а ще більше - тілесна. Не тяжко мені було погубити 5 років, які мені Господь дарував терпіти у путах цих. Задля цих моїх невинних мук надіюся бути вибавленим од вічних мук". Тоді жона, бачачи, що втратила таку красу, отримала іншу раду від диявола, подумавши так: "Якщо викуплю його, якось і неволею покориться мені". Посилає ж до хазяїна його, аби взяв у неї скільки хоче, а Мойсея віддав їй. Той же, бачачи добрий час для набуття багатства, взяв у неї аж до 1000, Мойсея ж віддав їй. І великою неволею безсоромно потягли його на недобре діло. Коли ж та жона волю набула над ним - повеліла йому бути при собі й звільнила його від кайданів, і в багатоцінні ризи його одягла, і смачною їжею його годувала, і силувала любити її, до своєї хтивості змушуючи. Цей же преподобний, бачивши безумство жони тої, ще більше навернувся до молитви й посту, ївши пісне в неспанні, і зволивши краще сухий хліб вживати Бога ради й воду з чистотою, ніж багатоцінний харч та вино зі скверною. І не лише зняв із себе нижню сорочку, як Йосиф, але й увесь одяг ошатний із себе зняв, і уникнув гріха, і нізащо мав життя світу цього.

І таку лють цим викликав у жони, що захотіла вморити його голодом. Бог же, Який не лишає рабів своїх, котрі вірять Йому, одного з рабів жони тої до милосердя навернув, і той таємно подавав йому їжу. Інші ж, його умовляючи, говорили: «Брате Мойсею! Що не дає тобі женитися? Ще бо юним є, а вона - вдова; була з мужем один рік. І вродливіша від інших жінок, багатство має незліченне й владу велику в Ляхах. І коли б вона захотіла за якогось князя, то і той би нею не погребував. Ти ж полоненим є та невільником жони цієї, а паном її не хочеш бути? Якщо ж говориш: "Не можу переступити Заповіді Христові", то чи не каже Христос у Євангелії: "Задля цього залишить чоловік батька свого і матір та приліпиться до жони своєї, і будуть обоє єдиною плоттю, уже бо не є двома, але плоттю єдиною". Апостол же: "раніше належить женитися, ніж народжуватися", вдовицям же велить до другого шлюбу йти. Ти ж, не маючи обіту чернечого, але вільний від того, для чого жорстоким і гірким мукам себе піддаєш, чи чого стережешся? Якщо ж тобі доведеться померти в біді сій, то яку похвалу матимеш? Хто ж від перших людей і до сьогодні цурається жінок, крім чернеців? Авраам чи Ісаак, чи Яків? Йосиф же, в малому перемігши, однак жоною переможений був, Ти ж нині, якщо життя не втратиш, однак жоні належатимеш. І хто не посміється твоєму безумству? Краще тобі покоритися жоні цій і вільним стати, й паном бути над усім».

Він же говорить їм: "Гей, брати і добрі мої друзі, добро мені радите! Розумію, що краще від шептання зміїного, котре в Раю Єва чула, пропонуєте мені. Радите мені покоритися жоні цій, але ніяк вашої ради не прийму. Якщо мені доведеться і померти в неволі цій та в гірких муках - всіляку надіюсь від Бога милість набути. Хоча всі праведники спаслися з жонами, я ж один грішник є - не можу з жоною спасатися. Але якби Йосиф покорився жоні Петерфіїній, то не царствував би по тому: бачив бо Бог терпіння його й дарував йому царство. Тому в усіх родах хвалений є, як цнотливий, хоча й дітей прижив. Я ж не Єгипетського царства хочу набути й мати владу, чи великим бути в Ляхах, і з честю з'явитися в Руській землі, - але заради Вищого Царства цього не роблю. Якщо ж живим звільнюсь із рук жони цієї, то чернецем буду. Що ж бо в Євангелії Христос каже: "Кожен, хто залишить батька свого, і матір, і жону, і дітей, і дім, той є моїм учнем" . Христа ж більше слухати чи вас? Апостол говорить: "Хто оженився - піклується, як вгодити жоні, а хто не женився - піклується, як угодити Богу" . Питаю ж вас: кому належить більше рабом бути - Христу чи жоні? Пишеться бо: "Раби, слухайте панів своїх у благому, а не у поганому" . Зрозумійте ж ви, які володієте мною, шо ніколи не спокусить мене краса жіноча, ні відлучить мене від любові Христової!"

Це почувши, жона, думку лукаву в серці своєму придумавши, садить його на коня, і з багатьма слугами велить водити його по містах та селах, які належать їй, говорячи йому: "Це все - твоє є, якщо забажаєш. Твори, що хочеш, із цим". Говорить же і до людей: "Це - пан ваш, а мій чоловік, тож усі стрічні кланяйтеся йому". Було бо багато служило їй рабів та рабинь. Посміявся блаженний безумству жони й каже їй: "Дарма трудишся - не можеш бо мене спокусити тлінними речами світу цього, ні применшити мого духовного багатства. Зрозумій це і не трудися даремно". Жона ж каже йому: "Чи не знаєш, що проданий мені є? І хто звільнить тебе від рук моїх? Живого тебе ніколи не відпущу: по багатьох муках умертвлю тебе". Він же без страху відповідає їй: "Не боюся сказаного мені, але той, хто продав мене тобі, більший гріх має. Я ж від сьогодні, за Божим повелінням, буду мнихом".

В ті дні прийшов один чернець зі Святої Гори, саном ієрей. Бог наставив його, і прийшов до блаженного, і одягнув його в янгольський образ, та чимало повчив його про чистоту, як не показати плечей своїх врагу і від тої гидотної жони вивільнитися. І, це сказавши, пішов від нього. Шукали його по тому, але не знайшли. Тоді ж жона, відчаявшись у своїй надії, рани тяжкі наклала на Мойсея: роздягши, повеліла бити його палками, аж земля набухла кров'ю. І, б'ючи, говорили йому: "Покорися пані своїй і здійсни волю її. Якщо ж не послухаєшся, то на частини розірвемо тіло твоє: не думай бо, шо уникнеш цих мук, але, по багатьох гірких стражданнях, віддаси душу свою. Але помилуй сам себе і відкинь це ганчір'я, і одягнися в безцінні шати, і звільнися від мук, які чекають на тебе, доки не доторкнулися до плоті твоєї". І сказав Мойсей: "Брати! Повелене вам творити - творіте негайно. Мені ж неможливо відректися чернецтва й любові Божої. Ніякі тортури: ні вогонь, ні меч, ні рани не можуть мене відлучити від Бога та цього великого янгольського образу. А ця безсоромна і божевільна жона показала безсоромність, не лише не побоявшись Бога, але й на людський сором не зважила, безсоромно змушуючи мене до осквернення й блуду. Не покорюся їй, окаянній, ні волю її не здійсню".

Велику печаль мала жона, як би себе відомстити за сором. І ось, посилає до князя Болеслава, таке говорячи: "Сам знаєш, що чоловік мій убитий був на війні, ходивши з тобою, ти ж дав мені волю, аби, кого захочу взяла за чоловіка. Я ж полюбила одного гарного юнака з-поміж твоїх полонених і, викупивши, взяла його в дім свій, давши за нього золота багато, і все, що було в домі моєму: золото й срібло, і владу подарувала йому. Він же це все ні за що має. Багаторазово ж і ранами та голодом мучила його. І не достатньо було йому. 5 років закований був у того, хто полонив його, і ось шосте літо перебуває у мене, І чимало катований був мною через непослух, що сам на себе накликав жорстокосердістю своєю. Нині ж пострижений в чернецтво якимось чорноризцем. Ти ж, що повелиш із ним сотворити, те сотворю".

Той же повелів їй приїхати до себе й Мойсея привезти з собою. Жона ж прийшла до Болеслава і Мойсея привела з собою, Побачивши преподобного, Болеслав чимало напучував його взяти жону. І не вмовив. І каже до нього: "Хто настільки нечутливий, як ти, котрий такі блага та честь втратив, і віддав себе на гіркі ці муки?! Віднині знай: вибір життя та смерті належить тобі - або, волю пані своєї здійснивши, отримаєш від нас честь і велику владу, або, не послухавшись, по багатьох тортурах смерть приймеш". Говорить же й до жони: "Ніхто із куплених тобою полонених не вільний, але, як пані раба, роби, що хочеш, аби й інші не насмілилися не слухатися панів своїх. І відповів Мойсей: «Що бо говорить Господь: "Яка ж користь людині, якщо і всього світу набуде, чи що дасть за зраду душі своєї?" . Ти ж,- що мені обіцяєш славу й честь, яку сам скоро втратиш, і домовина тебе прийме без майна. І ця гидотна жона негідно вбита буде». Так же і було за пророцтвом преподобного. Жона ж, отримавши на нього владу більшу, безсоромно спонукала його на гріх. Одного разу повеліла його насильно покласти на ложі своєму з собою, цілуючи й обнімаючи, але не могла його цією спокусою навернути на бажане. Каже ж до неї блаженний: "Даремна праця твоя. Не думай бо, що я - божевільний, чи не можу цього діла зробити. Але задля страху Божого тобою гидую, як нечистою". І, це почувши, жона повеліла йому по сто ран завдавати щодня, наостанок же повеліла йому таємні члени відрізати, говорячи: "Не пощажу його доброт, аби не наситилися інші його красою". Мойсей же лежав, немов мертвий, од втрати крові й ледь дихав.

Болеслав же, посоромившись знатності жони й любові давньої, потакавши їй, почав гоніння велике на чорноризців та вигнав усіх зі своїх земель. Бог же скоро відомстив за рабів своїх. Одної бо ночі Болеслав раптово помер, і були заворушення великі по всій Лядській землі, і, повставши, люди побили єпископів своїх, і боярів своїх. Тоді ж і сію жону убили. Преподобний же Мойсей, зцілившись від ран, прийшов до Святої Богородиці в Печерський святий монастир, несучи на собі мученицькі рани і вінець ісповідання, як переможець хоробрий Христів. Господь же дарував йому силу на пристрасті.

Один бо брат, борений бувши блудом, прийшов, молячи цього преподобного допомогти йому: "і якщо мені, - мовить, - що накажеш - буду цього обіту дотримуватися до смерті". Блаженний же наставив його: "Та ніколи не промовиш слова жодній жоні за життя свого". Той же обіцяв із любов'ю. Святий же мав патерицю в руці своїй, бо не міг ходити від тих ран. І цим ударив його в лоно, і негайно омертвіли члени його, і звідтоді не було спокус брату.

Це все про Мойсея вписано є в житії святого отця нашого Антонія, був бо прийшов блаженний за днів святого Антонія і помер у Господі, в доброму ісповіданні, пробувши в монастирі літ 10, а в полоні постраждавши - в кайданах 5 літ, 6-е літо - за чистоту, Пом'януте ж і вигнання ченців у Ляхах, задля постриження преподобного, який бажав вдатися Богові, Котрого возлюбив. Це ж вписано до житія святого отця нашого Феодосія. Коли вигнаний був святий отець наш Антоній князем Ізяславом через Варлаама та Єфрема, княгиня його, ляшкою бувши, перестерегла його, кажучи: "Ні думай, ні роби цього. Таке бо сталося колись в землі нашій: з певної причини вигнані були чорноризці за межі землі нашої, і багато зла було в Ляхах". Задля цього і Мойсея це сталося, як же вище написав. І, що дізнався, те написав про Мойсея Угрина та Іоана Затворника, що судив їм Господь у славу Свою, прославляючи їх задля їхнього терпіння, і дарами чудотворіння збагатив. І Тому слава нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.