У мене виникло життєве питання. Мова йде про стосунки на відстані, в тому числі і стосунки, опосередковані різними засобами комунікації (інтернет, телефон тощо). Наприклад, є хлопець і дівчина, вони познайомилися "вживу", приміром на якихось реколекціях (знову ж таки, мова йде про християнську молодь, яка дотримується чистих стосунків і т.д.). Але позаяк живуть вони в різних куточках України чи навіть світу, то продовжують або розвивають стосунки, спілкуючись смсками, листами або по телефону, тобто віртуально. Коли людина не є безпосередньо коло тебе, коли ти не бачиш її щоденну поведінку, ставлення до побутових проблем тощо, а лише ідеалізований образ, створений твоєю уявою з тих моделей поведінки, які ця людина використовує у віртуальному спілкуванні з тобою (тобто невідомо, чи справді вона є такою, чи лише хоче виглядати такою в твоїх очах) - чи можуть це бути здорові стосунки? Чи не принесуть вони розчарування обом? Як можна застерігти себе і іншого від створення такого ідеалізованого образу?.. Любов - довготерпелива.
хоч це і не дуже правильно, але ще раз напишу те, що в іншій темі цього форуму:
будь-які віртуальні стосунки насправді є "сурогатом" стосунків, тобто ними фактично не є. вони не можуть бути основою стосунків, а лише їх елементом , а точніше одним з засобів. віртуальність містить багато уявного та не справжнього і не реального, це часто простір "поза життям".
стосунки передбачають реальне існування осіб і їх відкритість. а статеві стосунки обовязково передбачають фізичну (реальну) близкість. це один з найважливіших і найцінніших моментів - в статевих стосунках людська особо "являє (оприсутнює та дарує) себе" іншим і самому собі. саме тому ці стосунки носять сакральний та містичний характер. саме тому вони мають бути "унікальними" (тобто шлюбними).
питання про "віртуальний світ" піднімає ще один великий пласт проблеми - існування до- та поза- шлюбних "віртуальних статевих стосунків", які, на мою думку, є не меншим злом.
Все правильно і Ваша позиція є зрозумілою, але питання стосувалося зовсім іншого
Quote
Як можна застерігти себе і іншого від створення такого ідеалізованого образу?..
Так, звісно, віртуальність не є основою стосунків, а лише їх елементом. Але хочемо ми того чи ні, з часом якщо довго людину не бачиш, ти створюєш її уявний образ, який може розбігатися з тим, що існує насправді... Як цього уникнути? Частіше бачитися і бути відвертим одне з одним не пропонувати - це і так зрозуміло Любов - довготерпелива.
Але хочемо ми того чи ні, з часом якщо довго людину не бачиш, ти створюєш її уявний образ, який може розбігатися з тим, що існує насправді...
дуже добре розумію, бо сама через таке пройшла. і нікуди правди діти - такий образ дійсно складається. уявний іне завжди правильний. навіть не через те, що людина щось про себе напише "прикрашаючи", або , знову ж таки "прикрашаючи", чогось навпаки не напише,приховає. просто айсік"юшні смайлики і т.д. ніяк не можуть в повній мірі передати емоції людини так, як вона їх має на увазі. тобто, якщо ви водному місті живете і бачитесь - то можливо, і можуть - і то - не завжди. а коли ви в різних містах - інша справа - ти не бачиш очі людини...
я від себе скажу,може, досить категорично, зате чесно: думаю, що такі стосунки на відстані, за умови, що немає можливості тепер бачитись більше, і не виникає натяку на таку можливість у майбутньому(чи навіть натяк виникає. але натяк - це тільки натяк), є неповноцінними. і за великим рахунком, рано чи пізно, у більшості випадків минуться.
але тут є велике АЛЕ! якщо дійсно ви двоє об"єднані тим СПРАВЖНІМ коханням, якщо Бог обрав вас один для одного, то ніякі перпони не стануть на заваді.
і все ж таки, краще більше спілкуватись іншими способами, ніж віа інтернет. може,як альтернативу, застосовувати наземну пошту - рукописні листи? так від часу відправки є час подумати... бо в інтернеті, тебе ніби якийсь азарт пермагає, і часто пишеш те, про що потім думаєш, і не варто було писати...а все ж робиться моментально!
про інтернет не йдеться - ми скоріше спілкуємося смсками та телефонними дзвінками )) так що в принципі можливість подумати є ))
Quote
за умови, що немає можливості тепер бачитись більше, і не виникає натяку на таку можливість у майбутньому
зустрічі раз на два-три тижні не рахуються? В тому то й справа, що важко наперед визначити, чи існує така можливість "в майбутньому". Тому що насправді все залежить від того, куди і наскільки розвинуться стосунки. Мене, наприклад, нічого не тримає в Києві, навчання залишилося півроку, а далі - весь світ на вибір )) і я вже давно свідома того, що не хочу жити в Києві все своє життя. Так що "можливість у майбутньому" є. Головне її матеріалізувати ) а щодо АЛЕ! - ніхто ж не знає наперед, чи є це тим СПРАВЖНІМ почуттям і тд... Хоча я й намагаюсь (і впевнена, що він теж) покладатися на Божу волю та довіряти Йому наші стосунки, бо Його присутність відчувається в них від самого початку... Складно все, короче )) Не знаю, хто окрім Бога зможе справитися з такою проблемою )) Любов - довготерпелива.
небезпека "уявності" є завжди... навіть коли ви поряд, але в "рожевих окулярах". людина є схильна "ідеалізувати"... творити "ідолів" і це "працює" і в стосунках хлопець-дівчина, людина-людина і людина-Бог. Варто бути ближче до реальності.
"не сотвори собі кумира", "на свій образ і вподобання"...
ось, на що натрапив на одному форумі - воно хоч і не на всі 100%, але стосується теми...
Дуже часта помилка наречених - це те, що вони думають: "Ось одружиться зі мною - і зразу зміниться в кращу сторону, зникнуть усі недоліки і негативні схильності." Але так, як правило, не буває! (хіба у рідкісних випадках.) Тому люди і повинні добре взнати один одного - характер, звички, схильності і т.д. Якщо він приходить підвипившим на побачення чи любить випити у гостях чи на свята - то чуда після одруження переважно не стається. Дівчина часто сподівається виправити і змінити те, що хлопець навіть і не думає чи не хоче виправляти. Наприклад, дівчина збирається одружитися з невіруючим хлопцем і, навіть не «попередивши» його про те, думає: «От жениться він зі мною і зразу в церкву почне ходити, віруючим стане». Або, наприклад, жениться – і перестане з друзями так часто гуляти. Чи жениться – і зникнуть шкідливі звички, відразу перестане пити. І т.д. і т.п. Одружуються – а так не стається, бо і не передбачалося такого. Для дівчини - це може бути само собою зрозумілим, а хлопець часом навіть здивований, що такого від нього очікували. А тоді – проблеми, сварки, непорозуміння. Тому якщо дівчина знає, що розлучиться з чоловіком, який п’є, то для чого за такого виходити заміж? Якщо «виправлення» до одруження немає і не хоче він виправлятися, чи не передбачається таке, то «БАЧИЛИ ОЧІ, ЩО ВИБИРАЛИ...». Готова твоя любов прийняти таку ситуацію? готова іти для нього на самопожертву? – будь-ласка, може він і дійсно виправиться! Але якщо заздалегідь знаєш, що не потерпиш цього?.. Вибирай, але потім не жалійся.
А ось ці слова, під якими і я готовий підписатися, написала моя приятелька в жж:
"Ще нині плювала на всі чати. Бодай їм заціпило. Так як часом дратують вони мене своєю невмілістю передавати те, що я висловлюю в своїй голові і що інша людина намагається передати мені, не дратує навіть постійне відчуття голоду і печії в офісі. Люди добрі, та чи ж ви мене не знаєте, щоб робити якісь висновки з того, що я надрукую?!! І найгірше ж, потім читаєш на свіжу голову і прочитуєш геть все по-іншому, так ніби і спокійно писалося, але чого вони так заводять і так навіть злять, коли переписуєшся онлайн."
у мене самого вже було чимало "непорозумінь" через ці "віртуальні стосунки"...
особисто я в стосунки на відстані не вірю! крім того, що це дуже виснажливо...це найчастіше закінчується розривом таких стосунків (як показує практика).
тут ще існує 2 підпункти цього питання:
1) якщо стосунки були перед тим в реалі - а тоді зовнішні обставини змусили людей перебувати довший час на відстані - звідти можливо два варіанти - або люди після довгої розлуки сходять назавжди (тобто одружуються) або розуміють що можуть нормально жити один без іншого (тоді розходяться насправді така розлука інколи є дуже корисна для стосунків
2) якщо стосунки почалися і далі розвиваються лише у віртуалі - отут одні небезпеки як одне українське прислівя справедливе тут "краще один раз побачити ніж сто раз почути"! :D
щодо другого - погоджуюсь на сто відсотків віртуальність не дає можливості пізнати людину...
От щодо першого... чесно кажучи, не погоджуюсь, але мені важко обгрунтувати чому людина може бути просто рідною тобі, незалежно від відстані. І від часу, скільки ви не бачитеся. Хоча якісь романтичні стосунки на відстані - це справді виснажливо... Просто у мене немає цього відчуття виснажливості, навпаки - є стимул щось робити корисне в цьому світі. Не можу пояснити краще
а ось на яку думку натрапив сьогодні: "Виртуальная любовь - это тест для человека - может ли он полюбить человека: просто без физических данных, то есть полюбить на душевном уровне."
якщо це буде любов до конкретної людини, просто незважаючи на її фізичні дані та сотні кілометрів, що вас роз'єднують - можливо. Але любов не може стосуватися "кота в мішку", якою б жертовною і душевною вона не була. Любов - довготерпелива.
"Виртуальная любовь - это тест для человека - может ли он полюбить человека: просто без физических данных, то есть полюбить на душевном уровне."
ні - я цим не погоджуюся!!! ...це б в ідеалі може б і спрацювало - щось таке як на відміну від кохання з першого погляду - коли ти закохуєшся лише у зовнішній вигляд - мало б закохувати на "духовному рівні"...
якби не АЛЕ - люди у віртуальному спілкуванні зажди намагуються бути кращими ніж є насправді!!! тому лише бачачи людину цілісною - як внутрішньо так і зовнішньо, будучи з нею фізично та духовно - тільки тоді можна справді полюбити!!!
j'aime la vie!
Повідомлення відредагував yulcya - Четвер, 11.12.2008, 13:43
Все правильно і Ваша позиція є зрозумілою, але питання стосувалося зовсім іншого 
:D 
якби не АЛЕ - люди у віртуальному спілкуванні зажди намагуються бути кращими ніж є насправді!!! 
