власне, часто задумуюсь - чи нормально,що молоді люди зустрічаються спочатку з одними, потім з іншими, таким чиному до шлюбу - до тієї одної своєї половинки вони "пробують" інших людей. як Ви ставитесь до цього - чи вважаєте нормальним такий порядок речей?
думаю, що залежить також від того, що вкладаємо у слово "пробують"... які межі "пробування"...
ну, межі розумні. я сформулюю інакше - чи потрібно людям зустрічатись, якщо вони,наприклад, відчувають симпатію один до одного, можливо навіть закоханість, але поки що не думають створювати сім"ю? а потім раптом щось не складається, і з часом, наприклад, з"являється нова симпатія. чи потірбно довіряти своєму бажанню "спробувати", якщо не впевнений чи з цього вийде щось серйозне(тобто,може, вийде, а може, і ні).непогано я закрутила питання,правда?
думаю, що скорше "так" ніж "ні"... бо якщо стосунки не почати, то і неможливо дізнатись "він" це чи не "він"... і чи має це перспективу чогось "серйозного"...
Думаю, що зустрічатися можна, але потрібно мати велику силу і контролю над собою. Бо тоді особливо виникає бажання спокуитися на приманку, а далі злізти з гачка не так уже й легко. Щастя можливе лише з Богом!
Все залежить від того, що мається на увазі під "зустрічаються" і "пробують" Наскільки я розумію, ми говоримо про стосунки, які вони б мали бути серед християнської молоді. Звісно, якщо людина буде зустрічатися з одним, віддасться йому, потім поживе з іншим, потім ще когось зустріне - то до того часу, коли з'явиться її половинка, вона вже не зможе цінувати її так, як якби у неї до того нікого не було. Але ж для того і започаткувався рух Чистих сердець, щоб встановити чіткі межі дозволеного... І в даному разі зустрічання - це лиш спосіб краще пізнати людину, зрозуміти, чи згоден ти прожити з нею все життя, чи буде вона тебе підтримувати і в радості, і в скруті, і взагалі - що це за людина Любов - довготерпелива.
але слід відзначити ще один важливий момент! - в нових стосунках ти проявляєш себе "по-новому", відкриваючись ("виходячи з себе" - екстазіс) для іншого ти воднораз відкриваєшся для себе, пізнаєш себе!
о, а це у Вас, Гайдамако, гарно написано... :
Потреба любити Як багато може важити в житті людини потреба сказати "Люблю". Як часто ця потреба приглушується через боязнь, що тебе не так зрозуміють, бо можливо інший зміст вкладають у це слово. Як багато важить в житті інколи почути це "Люблю", яке б значення воно не мало... Існує багато суперечок щодо цього, я би сказала, центрального почуття в житті людини. Багато хто вважає, що любов буває різна, і любов до матері та любов до дівчини/хлопця - це зовсім різні речі. Здається, грецька мова навіть має 7 слів для означення різної любові (?). Але інколи (принаймні, у мене) буває таке відчуття всеохопної і всепоглинаючої Любові (я би сказала, Божественної, але можливо не всі зрозуміють), і хоч вона може бути спрямована на конкретну особу, вона не є почуттям любові-кохання. Точніше, вона не розпадається на любов-кохання чи любов-дружбу, чи які там ще бувають, вона існує над ними, і слово "люблю" починає означати для тебе.. довіру чи що.. довіру, розуміння, повагу, захоплення, підтримку, відповідальність, бажання дарувати радість і ще багато-багато всього, чому неможливо надати словесної форми... Ну от, всіх заплутала, а так і не пояснила, що я маю на увазі Важко пояснити. Можна, я буду просто Любити? http://hajdamaka.livejournal.com/#item40383
Ви мені лестите... І взагалі, пане truelovewaits, нема чого мене викривати. Від Вас неможливо сховатися у віртуальному світі! До речі, абсолютно згодна з Вами, що кожного разу відкриваєш себе "по-новому". Головне не зробити з цього мету і не втратити себе у маскараді "нових мене". Дуже важливо в стосунках не вбирати на себе маски, а бути відвертим і відкритим. Тоді лише можна пізнати себе та свого партнера краще. Любов - довготерпелива.
питання про "віртуальний світ" піднімає ще один великий пласт проблеми - існування до- та поза- шлюбних "віртуальних статевих стосунків", які, на мою думку, є не меншим злом.
будь-які віртуальні стосунки насправді є "сурогатом" стосунків, тобто ними фактично не є. вони не можуть бути основою стосунків, а лише їх елементом , а точніше одним з засобів. віртуальність містить багато уявного та не справжнього і не реального, це часто простір "поза життям".
стосунки передбачають реальне існування осіб і їх відкритість. а статеві стосунки обовязково передбачають фізичну (реальну) близкість. це один з найважливіших і найцінніших моментів - в статевих стосунках людська особо "являє (оприсутнює та дарує) себе" іншим і самому собі. саме тому ці стосунки носять сакральний та містичний характер. саме тому вони мають бути "унікальними" (тобто шлюбними).
...Звісно, якщо людина буде зустрічатися з одним, віддасться йому...
ну, оскільки
Quote (Hajdamaka)
ми говоримо про стосунки, які вони б мали бути серед християнської молоді
то під словом "віддатись" я розумію віддачу моральну. і от це, насправді, дуже страшно: коли людина віддається іншій, вони знають один одного дуже-дуже добре, на рівні читання думок і передбачення вчинків та слів, а потім розходяться. і виходить так, що усіх наступних своїх партнерів людина ніби приміряє на того, першого, з яким мала до певного часу таке порозуміння. але ж люди всі різні. немає двох однакових. тому, ясна річ, що "наступні" не можуть бути такими, як перший. потім, перше кохання залишає в душі великий слід...
словом, я от що хотіла сказати: іноді у мене виникають такі думки, що "зустрічань" як таких має бути якнайменше. хоча я розумію, що в сучасному світі це важко. і що ховатись і всього боятись теж не варто.
але також думаю - в Біблійні часи ж "зустрічань" не було?
В Біблійні часи було інше ставлення до стосунків між чоловіком і жінкою. Та що там говорити про Біблійні часи - ще 50-60 років тому наші батьки, бабусі-дідусі теж ставилися до цього інакше. А щодо примірянь... У моєму житті було всього кілька хлопців, але серйозно і надовго - з моральною віддачею одне одному і тд. І зараз, хоч пройшло вже багато часу і я когось з них вже кілька років не бачила-не спілкувалася, ці люди лишаються для мене не те, щоб коханими, але рідними. Я їх відчуваю, розумію, підтримую... Тобто наші стосунки насправді залишили на мені серйозний відбиток і багато в чому я така, яка я є зараз, лише завдяки їм. Ніщо у нашому житті не проходить безслідно, а особливо така інтимна сфера, як стосунки між хлопцем і дівчиною. Звісно, чим більше стосунків матиме людина, тим більше таких "примірянь" або скоріше "порівнянь" вона робитиме. Але головне, на мою думку, - не акцентувати на цьому увагу, робити над собою зусилля, щоб звести такі порівняння до мінімуму. Кожні нові стосунки є новими якісно і тому таке порівняння не є компетентним... Можна порінювати якісь деталі стосунків, але не можна оцінювати одні стосунки через призму інших. Коли розходишся з людиною - залишаєш за собою великий і наповнений подіями світ, і як би тобі часом не хотілося туди повернутися, рішення варто приймати раз і назавжди, і жити тим, що ти маєш зараз. Любов - довготерпелива.
оце все уважно прочитала - і хочу висловити свої міркування щодо зустрічань та їх доцільності, а також їх кількості або якості
кожна пара молодих людей є унікальна у своїх виявах любові...тому наприклад якщо це Я + інша особа (С або Р ), то залежно від того чи це Я+С чи Я+Р стосунки будуть іншими! тобто кожні стосунки є унікальними, ніби просто вимірюються в різних площинах...
тому зустрічатися варто, щоб відкривати ці нові грані у собі та іншій людині !
АЛЕ тут також мова має йти про певні рамки чи межі зустрічання, які кожен встановлює сам (оскільки чим більше ти відкриєшся на іншу особу - тим важче потім розставатися)
хочу навести декілька цитат на цю тему:
"Які б складні задачі не підсовувало б вам життя, всі вони зводяться до простого рівняння: Я + Х = моє щастя. Якщо при додаванні Х виходить інша сума, значить розвязок не правильний"
"Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей, аж поки незустрінемо ТОГО ЄДИНОГО. Щоб, коли це зрештою станеться, ми були вдячні" (Г.Маркес)
- в нових стосунках ти проявляєш себе "по-новому", відкриваючись ("виходячи з себе" - екстазіс) для іншого ти воднораз відкриваєшся для себе, пізнаєш себе! 
питання про "віртуальний світ" піднімає ще один великий пласт проблеми - існування до- та поза- шлюбних "віртуальних статевих стосунків", які, на мою думку, є не меншим злом. 
тому зустрічатися варто, щоб відкривати ці нові грані у собі та іншій людині ! 
